Він не в прямому ефірі,
І ніби ще люди, і ніби вже звірі.
Посмішка з телеекранів,
Назад надто пізно, вперед надто рано.
Ну, а спогади, як каравани,
Вертають назад і утворюють рани.
Ну, як це сказати словами,
Він просто не встиг написати до мами.

(*)А сльози будуть котитися знов
І ти зранку змиєш мою любов...
А сльози будуть котитися,
Це значить пора нам прощатися...

Ці війни в прямому ефірі,
І ніби вже люди, і ніби ще звірі.
Попіл розвіє вітрами,
Та щось неприступне стоїть поміж нами.

(*)

Попіл розвіє вітрами
І, як це сказати словами,
Він просто не встиг написати до мами...

А сльози будуть котитися знов
І ти зранку змиєш мою любов...
А сльози будуть котитися,
Це значить пора нам...

А сльози будуть котитися знов
І ти зранку змиєш мою любов...
А сльози будуть котитися,
Та ще не пора нам прощатися!