Мабуть не ти, мабуть не я
Мабуть це всі її слова
Злітали до стелі в холодній оселі
Вірить вона, що прийде весна
І квітами вкриєтся земля
Серед пустелі, її пустелі

(*)Вона неначе крижана
Розтане медом на губах
І може не його вина
Але зриває знову дах
Вона на ранок знов сама
І не злічити вже вина
Та не дарма
Чекає його у вікна
Та не дарма
Чекає вдома у вікна

Мабуть не ти, мабуть не я
Мабуть ілюзія моя
Лишилась у скронях
В її долонях
І знову на мить
Крізь сотні облич
Він бачить очей її блакить
Там де безодня
Лише безодня

(*)