Він кладе ножа і книжку
В свій чемодан
Старий світ на ладан диха
Тріщить по швам
Пальці бʼють червоні кнопки
Рве порядки і волокна
Миру голуби сховали голови

Затушує міста гамір його лице
І веде залізний намір змінити все
Перетнути крайні грані
В місце де глибока рана кличе
Йде людина йде

(*)Поламані, поламані
Рятувати душі, рятувати душі
Поламані, Поламані
В небі і на суші, в небі і на суші

Ліве вухо змій лоскоче, шепоче так
Чи не завелика ноша в твоїх руках
Це ж вони самі зробили
світло злом перетравили
Перетравлять світло і твоє, дивак

Шепіт він волів не чути, робив своє
Так як є не має бути, всьому міра є
Він колись собі дав слово
Розірвати кляте коло мусить
Йде людина йде

(*×2)